що нагороди?

[abwehr]

доброго вечора! що за нагороди і яка їхня вартість

[Sheriff]

Опять тудой надоть viewforum.php?f=562 а то тут мало хто размовляе. в 15 роке ещё по Москальски балакал, сщас що, забув?

[BORS]

- Стыдно не знать награды тех украинских героев , с кого пан Вятрович лепит укроисторию начиная с 2015 г,
(cоромно не знати нагороди тих українських героїв, з кого пан В'ятрович ліпить укроісторію починаючи з 2015 р) .
..... , на ціx нагородax все написано,

[BORS]

1 УД УНА - дивізія - 14 Division Grenadiere der Waffen SS Galizien « тобто то що у вас скромно називають просто Галичина», котра з 19 квітня 1945 р. отримала назву «1-а Українська Дивізія УНА» (1 УД УНА) - так, просто що б не вкурвливати .
Так, вот это их награда бывших из Галичины утверждена недобитками (во главе с неким М.Малецким),которые осели в Торонто (Канада) в 1989 году. И вот за сотрудничество с немцами,позже на 44 года,была выдумана такая награда.
До складу регулярних частин УНА повинні були увійти:

- дивізія «Галичина» ( 14 Division Grenadiere der Waffen SS Galizien), котра з 19 квітня 1945 р. отримала назву «1-а Українська Дивізія УНА» (1 УД УНА);
- всі українські добровільні формування, що входили до складу різних німецьких частин і носили з 1943 р. назву «Українське Визвольне Військо» (УВВ);
- добровольці із числа військовополонених українців і цивільних робітників у Німеччині;
- батареї протиповітряної оборони, сформовані з української молоді.

7 квітня 1945, коли Радянська Армія вже захопила східні передмістя Берліна, генерал Шандрук виїхав у 1-у УД, яка знаходилася на фронті в районі Фельдбаху і прибув туди 18 квітня. Він представив штабу майбутнього нового командира дивізії, а поки — начальника штабу, генерала Михайла Крата.

25 квітня частини дивізії були приведені до присяги на вірність Україні. 7 травня, дізнавшись про неминучу капітуляцію Німеччини о 1-й годині ночі 9 травня, генерал Шандрук наказав дивізії відійти з лінії фронту не пізніше 8 травня, форсованим маршем перейти за р. Мур в зону окупації західних військ. Дивізійні сапери налагодили міст через ріку, яким скористалася не тільки дивізія, а й відступаючі німецькі та угорські частини. Радянські війська в районі Юденбургу танковим ударом розсікли дивізію на дві частини. Попри це, основна частина дивізії опинилася в англійській окупаційній зоні в районі Тамсвега, а командування УНА і менша частина 1-ї УД були інтерновані американцями в Радштадті.

Біля 12 тис. осіб зі складу дивізії «Галичина» були переміщені англійцями в табір для інтернованих в м. Шпиталь, а звідти — до Італії, де вони знаходилися в таборах у Белларії, а з листопада 1945 по травень 1947 — в Ріміні. У травні-червні 1947 всі українці, за винятком 1052 осіб, що виявили бажання повернутися до СРСР, і 176, що перейшли у 2-й польський корпус генерала Андерса, були перевезені до Англії. Там їх розмістили у таборах військовополонених, де задіяли до сільськогосподарських робіт до повного звільнення наприкінці 1948. Колишні вояки дивізії після звільнення роз'їхалися по всьому світу — у США, Канаду, Австралію, Аргентину.

[BORS]

А про 90 лет ЗУНР и УГВР - сами сможете прочитать .

[BORS]

Железый Крест , ... из этой же истории.

[Sheriff]

Во, це дiло! Усё так разумно. Тильки я, к примеру, трошки погано рамовляю. Ни уси уразумив. Мобуть перевести для мэне, як для кацапа?

[BORS]

Во, це дiло! Усё так разумно. Тильки я, к примеру, трошки погано рамовляю. Ни уси уразумив. Мобуть перевести для мэне, як для кацапа?

Я сам " поханы маскалака " как теперь там нас эти деятели называют. Делаю перевод дла тех,кто не читает по-украински.
1 УД УНА - дивизия - 14 Division Grenadiere der Waffen SS Galizien «то есть то что у вас скромно называют просто Галичина», которая с 19 апреля 1945 получила название «первая украинская дивизия УНА» (1 УД УНА) - так, просто что бы не вкурвливаты.
Так, вот это их заслуга бывших из Галичины утверждена остатками (во главе с неким М.Малецким), которые посели в Торонто (Канада) в 1989 году. И вот за сотрудничество с немцами, позже на 44 года, была выдумана такая награда.
В состав регулярных частей УНА должны были войти:

- Дивизия «Галичина» (14 Division Grenadiere der Waffen SS Galizien), которая с 19 апреля 1945 получила название «первая украинская дивизия УНА» (1 УД УНА)
- Все украинские добровольные формирования, входившие в состав различных немецких частей и носили с 1943 название «Украинское Освободительное Войско» (УВВ)
- Добровольцы из числа военнопленных украинский и гражданских рабочих в Германии;
- Батареи противовоздушной обороны, сформированные из украинской молодежи.

7 апреля 1945, когда Советская Армия уже захватила восточные пригороды Берлина, генерал Шандрук уехал в первый УД, которая находилась на фронте в районе Фельдбаху и прибыл туда 18 апреля. Он представил штаба будущего нового командира дивизии, а пока - начальника штаба, генерала Михаила Красота.
5 апреля части дивизии были приведены к присяге на верность Украине. 7 мая, узнав о неизбежной капитуляции Германии в 1 час ночи 9 мая, генерал Шандрук приказал дивизии отойти с линии фронта не позднее 8 мая, форсированным маршем перейти за р. Мур в зону оккупации западных войск. Дивизионные саперы наладили мост через реку, которым воспользовалась не только дивизия, но и отступающие немецкие и венгерские части. Советские войска в районе Юденбург танковым ударом рассекли дивизию на две части. Несмотря на это, основная часть дивизии оказалась в английской оккупационной зоне в районе Тамсвег, а командование УНА и меньшая часть 1-й УД были интернированы американцами в Радштадт.

Около 12 тыс. Человек из состава дивизии «Галичина» были перемещены англичанами в лагерь для интернированных в г.. Госпиталь, а оттуда - в Италию, где они находились в лагерях в Белларио, а с ноября 1945 по май 1947 - в Римини. В мае-июне 1947 все Украинцы, за исключением 1052 человек, изъявивших желание вернуться в СССР, и 176, которые перешли во 2-й польский корпус генерала Андерса, были перевезены в Англию. Там их разместили в лагерях военнопленных, где задействовали к сельскохозяйственным работам до полного освобождения в конце 1948 Бывшие солдаты дивизии после освобождения разъехались по всему миру - в США, Канаду, Австралию, Аргентину.