Для начала немного истории современного украинского казачества и его статус.
http://www.kozatstvo.org.ua/ru/documents/uniform.php
Форум Фалеристика
Фалеристика.инфо — ПРАВИЛЬНЫЙ форум! ©
FAN_AT писал(а) :Для начала немного истории современного украинского казачества и его статус.
http://www.kozatstvo.org.ua/ru/documents/uniform.php
ПереводСУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО — система самодіяльних об’єднань громадян України, створених із метою відродження традиційних козацьких цінностей (з урахуванням реалій сьогодення) як фундаменту розбудови незалежної Української держави. Відродження українського козацтва почалося в умовах демократизації суспільного життя в Україні. У 1990 в Запоріжжі було оголошено про намір утворити самодіяльне громадське об’єднання – Запорізьке козацьке товариство «Запорозька Січ». Серед ініціаторів його створення були члени правління Запорізького обласного товариства української мови імені Т. Г. Шевченка В. А. Чабаненко, Т. Г. Шевченко, Д. І. Симоненко, В. Ф. Тимчина та інші ентузіасти. 14.10.1990 в день Покрови Пречистої Богородиці (свято, особливо шановане серед козаків) ініціативна група просвітян зібралася на о. Хортиці і провела реєстрацію всіх, хто бажав стати козаками. Зареєструвалося протягом дня до 300 чол. 8.12.1990 відбулася Установча велика козацька рада усіх зареєстрованих, на якій члени новоствореної козацької організації склали козацьку присягу і обрали керівництво. Отаманом став В. Мельник, у свій час військовий лікар, капітан медичної служби. Рішенням Запорізького облвиконкому від 9.1.1991 Запорозьке козацьке товариство «Запорозька Січ» було зареєстроване. На цей час у його складі було 4 підрозділи (курені) – по одному в 4 районах м. Запоріжжя. Створення козацьких об’єднань відбувалася в усіх регіонах України.
Козацьке товариство «Карпатська Січ» виникло у Львові, «Прикарпатська Січ» – в Івано-Франківську, «Буковинська Січ» – у Чернівцях, «Волинська Січ» – у Луцьку, «Поліська Січ» – у Житомирі, Донецьке козацьке земляцтво, Донецький курінь, «Кальміуська паланка» – у Донецьку, Київське козацьке товариство у столиці, «Закарпатська Січ» – в Ужгороді та ін. Новостворені козацькі об’єднання брали активну участь у всенародному святкуванні 500-річчя Українського козацтва, організованому національно-демократичними силами України, в інших масових громадсько-політичних акціях 1990–91, палко вітали проголошення незалежності України. У такій атмосфері відбувалася подальша розбудова С. у. к., консолідація його сил. Закономірним наслідком стало об’єднання регіональних козацьких структур у загальноукраїнську організацію – Українське козацтво (УК). Це відбулося 14.10.1991 у Києві на Всеукраїнській установчій козацькій раді. Першим гетьманом УК став В. Чорновіл, відомий діяч українського національно-демократичного руху, депутат Верховної Ради України з 1990. 17.3.1992 Міністерство юстиції зареєструвало Статут УК. Після цього пішов швидкий процес створення козацьких підрозділів не тільки в обласних центрах, а й у містах і районах областей України. У Запорізькій обл., наприклад, козацькі підрозділи утворилися у Гуляйполі, Василівці, Енергодарі, Оріхові, Мелітополі, Токмаці, селищі Балабиному та деяких інших населених пунктах.
У червні 1996 Запорізьке козацьке товариство «Запорозька Січ» було перейменоване у Запорозьке Військо Низове «Запорозька Січ», яке на поч. 2000 мало 16 підрозділів і нараховувало біля 850 козаків. Чисельний ріст та організаційне зміцнення козацтва відбувалося і в інших регіонах України. Активну роль у цьому відіграв В. Мулява, гетьман УК в 1992–98, генерал-майор Збройних Сил України. У жовтні 1998 гетьманом УК було обрано генерала І. Біласа, народного депутата України. Конструктивний державотворчий характер діяльності УК був підтриманий державою. Президент України Л. М. Кравчук 4.1.1995 підписав Указ «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва». Цей Указ відкрив нові перспективи розвитку козацтва. Особливо успішно скористалися ними на Івано-Франківщині, Тернопільщині, на Буковині, а також у Донбасі, де козаки стали помітним фактором суспільно-політичного, культурного і навіть економічного життя. На Запоріжжі успішно діє школа козацьких бойових мистецтв «Спас», започаткована ще у 1993. Збагачення форм діяльності УК вимагало внесення змін до його статуту. 7.8.1996 Міністерство юстиції України затвердило статут Українського козацтва у новій редакції. Українське козацтво стало «міжнародною добровільною, незалежною, добродійною всеукраїнською оборонно-спортивною, національно-патріотичною організацією». С. у. к. оголошується наступником «без винятку всіх історичних гілок українського козацтва, які стояли на державницьких, самостійницьких засадах відновлення незалежності та розбудови України, у тому числі і Війська Запорозького: як Низового, так і Гетьманського». За різними оцінками, в УК на поч. 2000 нараховувалося від 150 до 160 тис. чол. Свідченням зрослого авторитету Українського козацтва було установлення згідно з Указом Президента України від 7.8.1999 Дня Українського козацтва, який запропоновано відзначати щороку 14.10 – в день свята Покрови Пресвятої Богородиці. Іншим Указом Президента України від 22.12.1999 було утворено Координаційну раду з питань розвитку козацтва при Президенті України. На Координаційну раду покладено завдання вносити пропозиції щодо формування державної політики у галузі відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, сприяти укомплектуванню окремих підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань призовниками, які є членами козацьких організацій, ініціювати розробку програм житлового будівництва, організації козацьких селянських (фермерських) господарств, сільськогосподарських кооперативів, садівничих товариств, промислів тощо. Головою Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва було призначено гетьмана Українського козацтва І. Біласа.
Гостра політична боротьба, яка відбувається в Україні після проголошення незалежності, відбилася і на становищі Українського козацтва. Частина козацької старшини «Запорозької Січі» не сприйняла національно-демократичних засад відродження козацтва і була звинувачена більшістю в антиукраїнських діях. У відповідь, спираючись на підтримку деяких місцевих державних і господарських структур, вони створили альтернативне Українському козацтву Козацьке військо запорозьке низове (КВЗН). Козацька рада альтернативного козацтва, сформованого на базі охоронного приватного підрозділу на чолі з О. Панченком, відбулася з участю представників російського козацтва (Дону, Кубані, Уралу, Москви, Оренбурга) і духовенства Московської патріархії на о. Хортиці у вересні 1994. Управління юстиції Запорізької області зареєструвало КВЗН та статут цієї організації. Генеральна канцелярія Українського козацтва оцінила це рішення як незаконне. До КВЗН приєдналися козацькі підрозділи Півдня та Сходу України. Було оголошено про створення Союзу козаків України, але це об’єднання не було офіційно зареєстроване.
Між двома козацькими об’єднаннями України склалися напружені стосунки, зумовлені різним баченням розв’язання соціально-культурних і політичних проблем сучасної України. Так, Українське козацтво беззастережно визнає українську мову конституційно-державною, тоді як КВЗН вважає державну мову необов’язковою, а «Кримський козачий союз» взагалі оголосив своєю мовою російську. Українське козацтво стоїть на позиціях підтримки Української православної церкви Київського патріархату, тоді як КВЗН орієнтується на Українську православну церкву Московського патріархату, а Київський патріархат вважає неканонічним. Українське козацтво орієнтується на політичний центр і праві сили України, КВЗН підтримує лівих і знаходить у їх середовищі підтримку. Українське козацтво вважає себе невід’ємною частиною українського народу і прагне діяти на теренах всієї України, тоді як КВЗН добивається виділення козацтва в окрему групу з наданням певних привілеїв, а у майбутньому – за злиття в єдину спільноту з російським козацтвом.
СОВРЕМЕННОЕ УКРАИНСКОЕ КАЗАЧЕСТВО - система самодеятельных объединений граждан Украины, созданных с целью возрождения традиционных казачьих ценностей (с учетом реалий) как фундамента развития независимого Украинского государства. Возрождение украинского казачества началось в условиях демократизации общественной жизни в Украине. В 1990 в Запорожье было объявлено о намерении создать самодеятельное общественное объединение - Запорожское казацкое общество «Запорожская Сечь». Среди инициаторов его создания были члены правления Запорожского областного общества украинского языка имени Т. Г. Шевченко В. А. Чабаненко, Т. Г. Шевченко, Д. И. Симоненко, В. Ф. Тымчина и другие энтузиасты. 14.10.1990 в день Покровы Пречистой Богородицы (праздник, особо почитаемое среди казаков) инициативная группа просвитян собралась на о. Хортицы и провела регистрацию всех, кто желал стать казаками. Зарегистрировались в течение дня до 300 чел. 8.12.1990 состоялась Учредительная большая казацкая рада всех зарегистрированных, на которой члены новообразованной казацкой организации составили казацкую присягу и избрали руководство. Атаманом стал В. Мельник, в свое время военный врач, капитан медицинской службы. Решением Запорожского облисполкома от 9.1.1991 Запорожское казацкое общество «Запорожская Сечь» было зарегистрировано. В настоящее время в его составе было 4 подразделения (шалаше) - по одному в 4 районах г. Запорожье. Создание казачьих объединений проходила во всех регионах Украины.
Казацкое общество «Карпатская Сечь» возникло во Львове, «Прикарпатская Сич» - в Ивано-Франковске, «Буковинская Сечь» - в Черновцах, «Волынская Сечь» - в Луцке, «Полесская Сечь» - в Житомире, Донецкое казачье землячество, Донецкий курень , «Кальмиусская паланка» - в Донецке, Киевское казачье общество в столице, «Закарпатская Сич» - в Ужгороде и др. Вновь казацкие объединения активно участвовали во всенародном праздновании 500-летия Украинского казачества, организованном национально-демократическими силами Украины, в других массовых общественно-политических акциях 1990-91, горячо приветствовали провозглашение независимости Украины. В такой атмосфере проходила дальнейшее развитие С. в. к., консолидация его сил. Закономерным следствием стало объединение региональных казачьих структур в общеукраинскую организацию - Украинское казачество (УК). Это произошло 14.10.1991 в Киеве на Всеукраинском учредительной казацкой раде. Первым гетманом УК стал В. Чорновил, известный деятель украинского национально-демократического движения, депутат Верховной Рады Украины с 1990. 17.3.1992 Министерство юстиции зарегистрировало Устав УК. После этого пошел быстрый процесс создания казацких подразделений не только в областных центрах, но и в городах и районах областей Украины. В Запорожской области, например, казацкие подразделения образовались в Гуляйполе, Васильевке, Энергодаре, Орехове, Мелитополе, Токмаке, поселке Балабино и некоторых других населенных пунктах.
В июне 1996 Запорожское казацкое общество «Запорожская Сечь» было переименовано в Запорожское Войско Низовое «Запорожская Сечь», которое в начале 2000 мало 16 подразделений и насчитывало около 850 казаков. Численный рост и организационное укрепление казачества происходило и в других регионах Украины. Активную роль в этом сыграл В. мозолила, гетман УК в 1992-98, генерал-майор Вооруженных Сил Украины. В октябре 1998 гетманом УК избрали генерала И. Биласа, народного депутата Украины. Конструктивный государственно характер деятельности УК был поддержан государством. Президент Украины Л. М. Кравчук 4.1.1995 подписал Указ «О возрождении историко-культурных и хозяйственных традиций Украинского казачества». Настоящий Указ открыл новые перспективы развития казачества. Особенно успешно воспользовались ими на Ивано-Франковщине, Тернопольщине, на Буковине, а также в Донбассе, где казаки стали заметным фактором общественно-политической, культурной и даже экономической жизни. На Запорожье успешно действует школа казацких боевых искусств «Спас», основанная еще в 1993. Обогащение форм деятельности УК требовало внесения изменений в его устав. 7.8.1996 Министерство юстиции Украины утвердило устав Украинского казачества в новой редакции. Украинское казачество стало «международной добровольной, независимой, благотворительной всеукраинской оборонно-спортивной, национально-патриотической организацией". С. в. к. объявляется преемником «без исключения всех исторических ветвей украинского казачества, которые стояли на государственных, чаяниях принципах восстановления независимости и развития Украины, в том числе и Войска Запорожского: как Низового, так и Гетманского». По разным оценкам, в УК в нач. 2000 насчитывалось от 150 до 160 тыс. чел. Свидетельством возросшего авторитета Украинского казачества было установление Указом Президента Украины от 7.8.1999 Дня Украинского казачества, предложено отмечать ежегодно 14.10 - в день праздника Покрова Пресвятой Богородицы. Другим Указом Президента Украины от 22.12.1999 образован Координационный совет по вопросам развития казачества при Президенте Украины. На Координационном совете возложена задача вносить предложения по формированию государственной политики в области возрождения и развития исторических, патриотических, хозяйственных и культурных традиций Украинского казачества, способствовать укомплектованию отдельных подразделений Вооруженных Сил Украины и других воинских формирований призывниками, которые являются членами казацких организаций, инициировать разработку программ жилищного строительства, организации казачьих крестьянских (фермерских) хозяйств, сельскохозяйственных кооперативов, садоводческих товариществ, промыслов. Председателем Координационного совета по вопросам развития Украинского казачества был назначен гетмана Украинского казачества И. Биласа.
Острая политическая борьба, которая происходит в Украине после провозглашения независимости, отразилась и на положении Украинского казачества. Часть казацкой старшины «Запорожской Сечи» не восприняла национально-демократических основ возрождения казачества и была обвинена большинством в антиукраинских действиях. В ответ, опираясь на поддержку некоторых местных государственных и хозяйственных структур, они создали альтернативное украинский казачеству Казацкое войско запорожское низовое (КВЗН). Казацкая рада альтернативного казачества, сформированного на базе охранного частного подразделения во главе с А. Панченко, состоялась с участием представителей российского казачества (Дона, Кубани, Урала, Москвы, Оренбурга) и духовенства Московской патриархии на о. Хортице в сентябре 1994. Управление юстиции Запорожской области зарегистрировало КВЗН и устав этой организации. Генеральная канцелярия Украинского казачества оценила это решение как незаконное. К КВЗН присоединились казацкие подразделения Юга и Востока Украины. Было объявлено о создании Союза казаков Украины, но это объединение не было официально зарегистрировано.
Между двумя казачьими объединениями Украине сложились напряженные отношения, обусловленные разным видением решения социально-культурных и политических проблем современной Украины. Так, Украинское казачество безоговорочно признает украинский язык конституционно-государственным, тогда как КВЗН считает государственный язык необязательной, а «Крымский казачий союз» вообще объявил своим языком русский. Украинское казачество стоит на позициях поддержки Украинской православной церкви Киевского патриархата, тогда как КВЗН ориентируется на украинскую православную церковь Московского патриархата, а Киевский патриархат считает неканоническим. Украинское казачество ориентируется на политический центр и правые силы Украины, КВЗН поддерживает левых и находит в их среде поддержку. Украинское казачество считает себя неотъемлемой частью украинского народа и стремится действовать на территории всей Украины, тогда как КВЗН добивается выделения казачества в отдельную группу с предоставлением определенных привилегий, а в будущем - за слияние в единое сообщество с российским казачеством.
Вернуться в «Україна з 1991 року :: Украина с 1991 года»
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 8 гостей
|
Наша команда Клуб Фалеристика |
Форум Фалеристика © 2003–2024 Powered by phpBB |
|